Сьогодні жоден гравець НХЛ не виходить на лід без шолома, але так було не завжди. Захисний головний убір пройшов шлях від добровільного атрибуту до обов’язкової частини екіпірування.
Розглянемо ключові дати, інциденти й рішення ліги, що призвели до запровадження шоломів у найсильнішій хокейній лізі світу.
Перші експерименти (1920-1930-ті)
1928 рік — Джордж Оуен
Захисник «Бостон Брюїнз» став першим, хто регулярно носив шолом у матчах НХЛ. Його новаторство сприймали скептично: більшість вважала, що шолом звужує поле зору й демонструє страх.
1933 рік — травма Ейса Бейлі
Жорстке зіткнення між Бейлі та Едді Шором ледь не коштувало форварду «Торонто» життя. Хоча ліга тоді не запровадила шоломи, дискусія про безпеку отримала перший реальний поштовх.
Від добровільного захисту до трагедії (1940-1960-ті)
1948 рік — Білл Мосієнко
Форвард «Чикаго» почав використовувати легкий кожаний шолом після травми голови та відмовився від нього лише у плей-оф. Приклади точкові й не масові: більшість гравців не бажали «ламати» традицію.
1968 рік — смерть Білла Мастертона
Нападник «Міннесота Норт Старз» отримав смертельну травму черепа, впавши без шолома. Подія стала переломним моментом: власники клубів вперше обговорили можливість обов’язкових шоломів, однак одностайності тоді не досягли.
Регламентний прорив (1970-1980-ті)
1971 рік — «Флаєрс» узаконюють шоломи в клубі
«Філадельфія» першою запровадила внутрішнє правило: усі новачки мають грати лише в шоломах. Ініціатива не стала ліговою, але задавала тон.
1979 рік — шоломи стають обов’язковими
Правління НХЛ ухвалило норму: кожен гравець, який підписує новий контракт після 1 червня 1979 року, зобов’язаний носити сертифікований шолом. Хокеїсти, що грали раніше, отримали «дідусь-клауза» і могли залишитися без захисту, підписавши спеціальну відмову.
1997 рік — кінець епохи без шоломів
Кріс Дрешер, останній «безшоломний» гравець («Калґарі Флэймз»), завершив кар’єру. З цього моменту лід обов’язково залишали лише хокеїсти у повному захисті голови.
Технологічна еволюція (1990-2020-ті)
1. Полікарбонатні корпуси: легші та міцніші за попередні пластикові версії.
2. Піна EPP і PORON: поглинає енергію удару, знижуючи ризик струсів.
3. MIPS і R.E.D. System: ковзні або гелеві вставки, що мінімізують ротаційні навантаження.
4. Модульна вентиляція: перфоровані панелі й канали відводу тепла.
Вплив на гру та статистику травм
Згідно з дослідженням Лабораторії спортивної безпеки Університету Британської Колумбії, частка струсів мозку у НХЛ знизилася на 28 % між 1980-ми та 2010-ми роками.
Хоча повністю уникнути травм не вдалося, суворий регламент шоломів і постійне вдосконалення матеріалів значно знизили тяжкість наслідків.
Висновок
Шолом у НХЛ пройшов майже 50-річний шлях від одиничної ініціативи до обов’язкового елементу екіпірування. Вирішальними стали трагічні інциденти й поступовий тиск медичних досліджень.
Сьогодні шолом — не лише стандарт безпеки, а ще й постійний об’єкт технологічних інновацій, які формують нове поняття «безпечний хокей».